Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум.

Как вернуть город под контроль местной общины? Как в дальнейшем разумно управлять им? Как сделать его процветающим?
 
ФорумФорум  ПорталПортал  КалендарьКалендарь  ЧаВоЧаВо  ПоискПоиск  ПользователиПользователи  ГруппыГруппы  РегистрацияРегистрация  Вход  
Последние темы
Самые просматриваемые темы
Крымская война 2014-2016 = Кримська війна 2014-2016
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 1)
Люди: красота и здоровье души и тела
Новости Алупки
Оккупационные "власти" извещают... = Окупаційна "влада" сповіщає...
О б ъ я в л е н и я
Важное = Важливе
Победа за нами! = Перемога за нами! (Часть 2)
3-я мировая? = 3-я світова?
Наши жилища
Социальные закладки
Социальные закладки Digg  Социальные закладки Delicious  Социальные закладки Reddit  Социальные закладки Stumbleupon  Социальные закладки Slashdot  Социальные закладки Yahoo  Социальные закладки Google  Социальные закладки Blinklist  Социальные закладки Blogmarks  Социальные закладки Technorati  

Поместите адрес форума Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум. на вашем сайте социальных закладок (social bookmarking)

Ответить на темуПоделиться | .
 

 3-я мировая? = 3-я світова?

Предыдущая тема Следующая тема Перейти вниз 
На страницу : 1, 2, 3 ... 14 ... 28  Следующий
АвторСообщение
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: 3-я мировая? = 3-я світова?   Чт 27 Мар 2014 - 8:43

3-я мировая?
В этой ветке предлагается размещать информацию об имперских устремлениях и действиях путлеровской рашистской россии


Последний раз редактировалось: СМИ (Чт 27 Мар 2014 - 11:51), всего редактировалось 1 раз(а)
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: Если путлера не остановить, Крымом он не ограничится   Чт 27 Мар 2014 - 11:50

Если путлера не остановить, Крымом он не ограничится
Ігор Кабаненко, адмірал, екс-перший заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України
Поточна суспільно політична ситуація характеризується стійким намаганням більшості наших громадян сформувати чітко ідентифіковане із європейськими, демократичними цінностями громадянське суспільство в Україні. Події, які відбулися в період з листопада 2013 року по теперішній час переконливо про це свідчать. Саме наш цивілізаційний вибір створює реальну загрозу існуванню Російської імперії. Тому, що в Москві розуміють: квітуча і заможна Україна, побудована на демократичних цінностях – реальна загроза засадам існування авторитарної Росії.

Водночас, і це треба визнати чесно, частина нашого суспільства продовжує перебувати під впливом пропаганди іншої держави, ностальгічними стереотипами з минулого, на базі яких Росія формує свою агресивну по суті, але завернуту в красиву обгортку, політику.

З іншого боку, на поточну ситуацію активно впливає те, що багато в чому нове політико-військове керівництво країни виявилося не готовим діяти на випередження, приймати адекватні рішення та втілювати їх в життя в критичних, кризисних з військово-політичної точки зору умовах. Якщо міністр оборони – політична фігура заявляв про те, що йому потрібно якесь політичне рішення щоб діяти, то це є свідченням повного не розуміння системи координат, в яку він прийшов працювати.

Слід відмітити, що на поведінку влади вплинула дуже стримана політика західного істеблішменту, який в цій ситуації пропонує нашим лідерам політико-дипломатичний підхід, не піддаючись провокаціям російської сторони. Можливо зрозуміти наших західних партнерів, які знаходяться під впливом Кавказького синдрому 2008 року. Але, геополітика – річ різнопланова. Не можна в ній слідувати зцементованим підходам. Адекватність, гнучкість і активність – є тим, чого нам не вистачає зараз. Згадаємо Судети, де намагалися умиротворити агресора. Чим це закінчилося – усім нам відомо. Виявляється що історія нас нічому не навчила. Наслідки аналогічного підходу ми бачимо: Крим – окупований. На нашій території продовжують активно використовуватися підкуп, шантаж, п’ята колона, яка була введена в органи влади України під час режиму Януковича та радикальні екстремісти.

Як відомо, м’яка сила без жорсткої взагалі не сила. А безсилля – це шлях до поразки. Це і трапилося в Криму. Постає питання не лише – що далі, а в першу чергу – яким чином діяти далі?

Саме в цей момент група українських експертів високого рівня, які не є державними службовцями та представниками політичних сил, на запрошення керівництва Альянсу прибула в Брюссель.

План роботи був насичений. Відбулися зустрічі з високопосадовцями політичної та воєнної структури НАТО, послами, експертами та представниками національних делегацій. Обговорено широке коло питань – від оцінки поточної ситуації до практичних механізмів співробітництва у різних галузях.

Слід відмітити в цілому однакові оцінки ситуації та прогностичну аналітику щодо можливих напрямів розвитку кризи. Підтверджено готовність Альянсу до посилення співпраці у військово-технічній галузі, обговорювалися питання захисту критичної інфраструктури, експертної підтримки, обміну інформацією та інші.

Констатовано вкрай загрозливий характер подальших дій РФ як для суверенітету України, так і для європейського співтовариства. Досить відверті і насичені дискусії відбулися щодо можливих механізмів підтримки України з боку країн НАТО.

Які висновки можливо зробити після цих зустрічей?

Головне – слід об’єднати усі зусилля України і світового співтовариства для протидії агресору, чого насправді не робиться. Є фрагментарні речі, в основному політичного та економічного характеру. Потрібна системність з урахуванням того, що агресора можливо лише зупинити. Умовити – ні. Тому зараз час працювати нашим експертам в Брюсселі і інших європейських столицях для вироблення і запровадження різних механізмів підтримки і взаємодії. Конкретно і продуктивно.

Нажаль, ряд політиків намагаються оцінювати дії російської сторони з точки зору логіки і здорового глузду. Це є принциповою помилкою. Треба пам’ятати методи, форми і способи, якими та сторона досягає власної мети – залякування, цинізм, обман, брудні технології, погрози та примус не є для неї інструментарієм вибору. Це доречний і прийнятний підхід. Подивиться на характер дій в Чечні і Грузії.

Розуміючи це треба вибудовувати відповідний адекватний підхід. Прагматика та чіткі практичні орієнтири у відносинах з РФ, політико-дипломатичні, економічні, оборонні і інші – це те, що нам потрібно сьогодні та на найближчу перспективу. Як і розуміння, що виключно дипломатією і сліпою вірою в обіцянки агресора проблему не розв’язати.

Якщо РФ зосередила величезне наступальне угруповання військ в Криму та біля кордонів нашої держави – значить є план йти далеко. Не будемо заспокоювати себе його солодкими речами наших опонентів. Для чого реактивні системи залпового вогню та фронтові бомбардувальники в Криму, стратегічна авіація, що перебазована під Воронеж, реально підготовлена для повітрянодесантних операції на глибину до 500 км від наших кордонів повітрянодесантна компонента? Просто для того, щоб викинути в повітря сотню-другу мільярдів доларів? У нас не повинно бути ілюзій.

Іншим моментом є те, що з окупацією Криму започатковано величезний геополітичний зсув на базі руйнування системи безпеки, вибудуваної після Другої світової війни. Фактично, є усі ознаки намагання Москви створити новий Європейський порядок. Це доцільно розуміти нам усім, і на Заході також, як і те, що не усі сприймають адекватні оцінки.

Безумовно, Крим – болюче питання з огляду на все, що там відбулося. Момент, коли потрібно було діяти на випередження і проводити паралельні заходи з російськими військами було втрачено. Це була б гра нервів, але конфлікт можливо було стримати. Такий досвід є в нашій історії. Чому ним не скористалися є предметом національного розслідування.

Водночас, ми повинні називати речі своїми іменами – є реальна загроза розширення агресії. Саме це повинно стати центром гравітації усіх наших сьогоднішніх і майбутніх зусиль. Помилкою також є вважати, що найближчим часом ситуація буде вирішена. Будемо відвертими – все це надовго.

В таких умовах простір для активних і рішучих дій не втрачено. Але, цим повинні займатися так звані risk takers – профі, які спроможні професійно сприймати існуючи ризики та розв’язувати складні кризові проблеми. На відміну від цього, влада чомусь вперто слідує принципу мінімізації ризиків війни заради президентських виборів. Звичайно, вибори є важливими. Водночас, такий однобічний підхід не створює ніяких проблем для іншої сторони в реалізації нею власної агресивної стратегії. Навпаки, він спонукає її використати момент ухилення влади від війни будь-якими засобами, навіть здачею частини території держави, для того, що відкусити найбільш важливий шматок, а у разі сприятливої ситуації – отримати всю Україну цілком.

Інколи в Брюсселі доводилося чути такі речі, які не вміщуються в моє розуміння ситуації.

Наприклад, коли ми вели мову про розгляд можливості започаткування за підтримки Заходу пілотного проекту щодо будівництва на материковій частині України для наших кримчан-військових житлового містечка західного зразку під ключ – з сучасними котеджами та відповідною інфраструктурою. При принципово схвальній оцінці вказаної пропозиції в кулуарах було наголошено про існування позиції Міністерства оборони України, що "у нас є багато вивільнених військових містечок і це не є проблемою".

Ми також повинні розуміти, що і в Україні, і на Заході є значна кількість людей, які розглядають втягування Заходу і НАТО в цю війну провокативним і підбурюючим. Але, нажаль, загрози високі та російські війська рухаються. Як далеко вони готові зайти – це відомо лише в Москві. Військово-політичні індикатори свідчать – далеко. Спостереження за усім цим без будь-яких активних дій є величезною помилкою і наприкінці кінців дає сигнал Путіну – вітаємо усі ваші агресивні дії.

Безумовно, сьогодні є значний простір для поєднання наших зусиль в боротьбі з агресором. Безумовно, політична солідарність важлива. Але, зараз як повітря потрібні адекватні національні і інтернаціональні стратегії, взаємна активність та рішучість, скоординовані практичні кроки. Усе це може багато зробити для нашого спільного захисту.

Доцільно діяти саме в такий спосіб.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: Российская неизбежность: почему война Путина против Украины уже стала единственным сценарием   Пт 28 Мар 2014 - 10:18

Российская неизбежность: почему война Путина против Украины уже стала единственным сценарием
Итак по порядку:
1. Пропагандистский каток РФ работает на полную мощность и украинцам важно перестать испытывать иллюзии относительно «плохого царя» и «доброго народа», аннексия Крыма увеличила персональный рейтинг Путина на 20% до практически рекордных 64%. И стоит лишь вспомнить тот факт, что по опросам общественного мнения, проводимым в середине прошлого года, 38% россиян считали Украину своей территорией (поразительно то, что наши тогдашние власти даже словом не обмолвились об абсурдности и откровенной враждебности проведения подобных опросов). Исходя из этого, не трудно предположить действий, в каком ключе хочет сегодня широкая российская общественность.
2. Силу «пятой колонны» на юге и востоке Украины Киев явно недооценивает. Не углубляясь в анализ можно констатировать – в разных регионах юго-востока от 30 до 50% населения крайне подвержены российской пропаганде и имеют в головах полнейшую белиберду (от возрождения СССР до имперской триединости восточнославянских народов, обиженности на запад и других, не менее, абсурдных идей), которую местные элиты сейчас щедро поливают маскировочным соусом федерализации.
3. Военное присутствие на границах Украины наращивается с каждым днем. По состоянию на четверг 27 марта у границ Украины сосредоточены как крупные войсковые соединения, так и части спецназа и бойцов в униформах без опознавательных знаков – такие же, как те, которые захватили контроль над Крымом. Количество провокаций по данным Госпогранслужбы растет как на сухопутных, так и морских границах.
При этом НАТО усиливает свое присутствие в восточной Европе, особенно в Польше и странах Балтии. Делая вполне однозначные заявления о своем невмешательстве в сам украинский конфликт. Таким образом, не стоит заблуждаться – Будапештский меморандум нарушен всеми его подписантами – это состоявшийся факт.
Итак, в сухом остатке имеем несколько сценариев развития событий:
1. Марш бросок через южную часть Украины к Приднестровью с поддержкой с территории Крыма, морского десанта и Приднестровского корпуса.
2. Вторжение по нескольким направлениям одновременно с прорывом на Киев (с последующей сменой или возвращением «законной» власти).
3. 50-60 тыс. парамилитарных формирований: казаков, евразийцев, наших, нацболов, тех, что митинговали в Москве в поддержку Путина (часть их наверняка уже в Украине, под прикрытием местных восточных элит) пойдут вперед, заблокируют пограничников, военные гарнизоны, часть милиции, другая присоединится к ним. Захватят, без сопротивления, столько, сколько смогут. Как только будет применено оружие, ударят войска («или зеленые человечки») – «принуждать к миру».
Так что хватит считать, что Кремль может передумать. Нет смысла надеяться на чудо, которого не будет. Мы должны немедленно разрывать все существующие отношения с Россией. Немедленно забыть все внутренние обиды. Немедленно разворачивать территориальную оборону с самых низов. У нас нет другого пути. Нам предлагается либо полное уничтожение культурной и интеллектуальной национальной элиты (и строем в СССР), либо война.
Не забывайте без Украины Россия не сверхдержава, а Украина не маленькая Грузия. Мы победим.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: Россияне за 10 дней восстановили разворованный военный аэродром на границе с Украиной   Сб 29 Мар 2014 - 15:31

Россияне за 10 дней восстановили разворованный военный аэродром на границе с Украиной
Россияне в течение 10 дней восстановили военный аэродром в городе Климово Брянской области в 10 км от украинской границы, который был фактически уничтожен в 2011-м году.
Об этом изданию "Думская" сообщил помощник начальника Черниговского погранотряда ГПСУ Александр Дудко.
По его словам, взлётную полосу аэродрома приспособили для больших самолётов.
Объект, о котором идёт речь, находится у села Сачковичи, что в 5-6 км от райцентра Климова. Когда-то аэродром принадлежал 105-му учебному авиаполку Черниговского высшего военного авиационного училища лётчиков. Здесь базировались учебно-тренировочные реактивные самолёты Л-39.
В середине 1990-х полк расформировали, а аэродром передали филиалу 1155-го Центра Министерства обороны России. С тех пор территория аэродрома использовалась местным ПТУ №36 для занятий по вождению.
А в 2011-м году взлётную полосу стали разбирать коммерсанты. Всего они вывезли более четырёх тысяч бетонных плит, которыми была покрыта ВПП.
Впоследствии Генпрокуратура РФ установила, что вывоз плит разрешил начальник филиала 1155-го центра Андрей Усок.
В настоящее время, по данным ГПСУ, в Климовском районе Брянской области сосредоточено до 100 танков, 80 БТР и БРДМ, радиолокационные станции, другая техника. Источники "Думской" утверждают, что батальонная тактическая группа одного из полков 4-й гвардейской Кантемировской танковой дивизии.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: Путин хочет заполучить Финляндию и страны Балтии   Вс 30 Мар 2014 - 15:00

Путин хочет заполучить Финляндию и страны Балтии

Бывший советник российского президента сказал в интервью Svenska Dagbladet, что Путин не остановится на Украине.

Андрей Илларионов предупредил в интервью шведскому изданию Svenska Dagbladet, что Путин захочет получить и Финляндию. Илларионов работал советников президента России с 2000 по 2005 год.
По его словам, Путин хочет вернуть России границы империи, то есть, по крайней мере, Финляндию и страны Балтии, сообщает yle.fi.
Илларионов рассказывает, что Путин не раз говорил, что большевики и коммунисты совершили большую ошибку. Возвращение стран, входящих в Евросоюз, не стоит сейчас на повестке дня Путина, но если его не остановить, то и этот вопрос актуализируется.
По мнению Илларионова, Путина можно остановить лишь жестким сопротивлением, вплоть до военного.
Первой об интервью в Финляндии рассказала газета Iltasanomat.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: Причины, которые заставили Путина напасть на Украину   Пн 31 Мар 2014 - 6:53

Причины, которые заставили Путина напасть на Украину
Действия президента Российской Федерации Владимира Путина в украинском кризисе имеют хорошую рациональную платформу.
Об этом пишет директор Центра политического анализа «Стратагема» Юрий Романенко в статье «Последний курс: цели Путина в контексте украинского кризиса».
«Он понимает, что в среднесрочной перспективе его позиции будут ухудшаться, поскольку Россия очень зависима от внешней конъюнктуры на сырьевых рынках, а сырье, как известно, составляет львиную долю ее экспорта», — отмечает аналитик.
По его мнению, «падение российского экспорта будет ухудшать состояние экономики, а это повлечет социальную напряженность, что может поколебать настроения олигархической верхушки, что, в свою очередь, чревато падением режима Путина. Рецессия в российской экономике, проявившаяся в прошлом году, будет углубляться, поскольку мировая экономика по прежнему серьезно больна».
Поэтому президент России пошел ва-банк, разыгрывая украинскую карту, делает вывод Юрий Романенко.
«Оккупировав Крым он сфокусировал внимание народа и получил огромный рейтинг. Санкции Запада бьют по олигархам, ослабляя их и, тем самым, нивелируя их как угрозу в среднесрочной перспективе. Путин, как и Япония в 1941 году, пытается достигнуть такой стратегической позиции, которая позволит ему обезопаситься от любой контригры США».
«При этом уже можно говорить определенно, что Путин стремится выйти на суперпозицию, где интересы России будут обеспечены союзом с Германией или с Китаем. А оптимально и с Китаем, и с Германией. Путин идет в направлении формирования континентального союза, который был кошмаром всех англо-саксонских стратегов, начиная от Мэхена и Маккиндера», — указывает эксперт.
В пользу этой версии говорит осторожная позиция Меркель, которая после Вильнюса молчаливо согласилась на включение Украины в экономическое пространство Таможенного союза.
«Только обострение ситуации в Украине после 19 января заставило Меркель выйти из тени и начать активную игру. При этом Меркель ведет именно свою игру, поскольку вынуждена маневрировать между США и Россией, учитывая их интерес. Меркель скорее тяготеет к Обаме, чем к Путину, но она не может не учитывать восточные интересы немецкого бизнеса. Как она заявила вчера, в немецкой экономике 300 000 человек обеспечены работой из-за связей с Россией. Зависимости от российского газа и сырья формируют пределы маневра Германии», — резюмировал Юрий Романенко.

Полный текст статьи «Последний курс: цели Путина в контексте украинского кризиса» здесь.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: ФИНИТА ЛЯ КОМЕДИЯ?   Ср 2 Апр 2014 - 6:32

ФИНИТА ЛЯ КОМЕДИЯ?
Острая фаза украинского кризиса миновала. Главный вопрос - рискнет ли Путин вводить войска на Восток Украины решен: не рискнет.
Об этом в своем блоге на Эхо Москвы пишет Дмитрий Орешкин.
Хотя военно-экономическая и геостратегическая логика прямо требовала ввода. Оросительный канал, электричество, сырье для промышленности и вывоз произведенной продукции - все это диктует необходимость взять под контроль инфраструктуру прилежащих областей. Иначе Крым - осажденный эксклав. Слабые портовые терминалы заведомо не готовы к приему возросшего потока грузов, поэтому россказни о снабжении по морю, равно как и о строительстве моста через Керченский пролив (минимум 3-4 года) - досужая пропаганда. Кроме того есть фактор Приднестровья, которое оказалось в тисках между недружественной Молдавией и еще более недружественной (теперь) Украиной. Так что сухопутный коридор Луганск-Одесса вплоть до границы с Приднестровьем - необходимая с тактической точки зрения вещь.
Однако военной логике противостоит логика политики. В Кремле не ждали такой сплоченности Запада. Предполагалось, что пошумят и заткнутся - как с Грузией. Но перспектива санкций третьей степени оказалась совершенно реальной - и по трезвому рассуждению, режим может их не выдержать. Во-вторых, с каждым упущенным днем нарастает боеготовность украинской армии - уж какая она ни есть. Без стрельбы точно не обойдется, а коллективный Путин вовсе не хочет цинковых гробов и славы инициатора братоубийственной войны на чужой территории. В-третьих, стратеги просчитались с оценкой социальной поддержки. Киевскую власть и западенцев на Востоке не любят - но этого мало, чтобы радостно приветствовать зеленых человечков без опознавательных знаков. Особенно, если те будут стрелять. А стрелять - см. выше - придется. Восток Украины, безусловно, хотел бы большей самостоятельности и независимости. Именно поэтому он не готов взамен Киева безоглядно уйти под Москву. Напротив, сознавая слабость нынешних киевских властей, восточным регионам выгоднее вести торг о повышении статуса как раз с ними, а не с безальтернативным Кремлем.
Подтверждением неготовности кремлевской Корпорации к эскалации стало приобретение И.Сечиным упавших в цене после крымского аншлюса акций «Роснефти» на 1 млрд. рублей. Сечин отлично информирован, и если бы он ожидал обострения, повременил бы недельку-другую, пока курс не провалится еще ниже - что неизбежно случилось бы после вторжения. Стало быть, не ожидал. Вопрос, откуда у него в кармане в нужный момент возник лишний миллиард, оставляем в стороне.
Ночной звонок Путина Обаме и последовавший за ним разворот самолета Дж. Керри для парижской встречи с Лавровым был ясным сигналом о желании обговорить условия отступления в обмен на разблокирование Приднестровья и «федерализацию» Украины. Американцы, вопреки искренней вере патриотической общественности, не дураки. Прочитали сигнал так, как его следовало прочитать: наступать Кремль боится.
Можно только посочувствовать министру Лаврову. Ему выпало защищать позиции, которые удержать в принципе невозможно. Он сделал все что мог, с горя запустив перед встречей кучу небылиц про Приднестровье, «Правый сектор» и снайперов. Не для Керри, конечно - а подстелить соломки патриотической общественности. Чтобы ей было что жевать, когда нечего говорить. Но у политики свои правила - если партнеру заранее ясно, что ты взвесил плюсы и минусы вторжения и понял, что задницу надерут слишком больно, глупо требовать, чтобы в награду за заботу о собственной заднице тебе еще отвалили дипломатических пряников. Посему г-н Керри проявил предсказуемую несговорчивость: никто, уважаемые господа, вас в крымскую мышеловку не тащил. Вот и кушайте свой бесплатный сыр, убеждая сторонников, что прищемленный хвост совсем не болит. США сухо настаивают на подключении к переговорам киевского правительства - того самого, о нелегитимности которого громко рассуждают в Кремле. И ведь, похоже, придется согласиться - коль скоро надежды на дестабилизацию и откол Восточной Украины не оправдываются.
Взвесим сухой остаток. Амбициозная история начиналась с обещания вернуть Украину (всю целиком!) в сферу влияния Москвы, встроив ее в Таможенный союз и евразийскую систему ценностей. Это программа-максимум. Она, очевидно, провалилась. Настала очередь программы-минимум - забрать под крыло хотя бы Восток Украины вместе с Крымом. На языке Корпорации это обозначается кодовым словом «федерализация». Первым эту замечательную идею еще во время оранжевой революции 2004 г. озвучил директор Института стран СНГ К.Ф.Затулин. Тогда он выражался смелее и интерпретировал «федерализацию» как приглашение украинскому Западу проваливать в свою Европу, а Востоку вернуться в сферу влияния России. Отличие тогдашних корпоративных представлений о «федерализации» заключалось в иллюзии, будто Восток по умолчанию включает в себя Киев. Сегодня амбиции сократились: мы слышим страстные речи про «наш» Харьков и Донбасс; реже про Одессу. Киев за 10 лет полегоньку откочевал на Запад - естественный результат большей привлекательности европейской системы ценностей в сравнении с патриотическими байками Корпорации.
Полезно иметь в виду, что термин «федерализация» в устах Ангелы Меркель и других европейских политиков подразумевает нечто совсем иное - чисто внутренние статусные отношения между землями и федеральным правительством в рамках единого суверенного государства. Примерно как в федеративной Германии или в федеративных США. Скорее всего, передела территориальных статусов Украине все равно не миновать - но она очень постарается обойтись при этом без братской помощи Кремля.
30 марта стало ясно, что программа-минимум тоже провалена. Коллективный Путин вынужден удовлетвориться символической победой в Крыму, которая откликается краткосрочным всплеском популярности и долгосрочными финансово-экономическими трудностями содержания дотационного эксклава в проблемном окружении. Плюс нарастающая международная изоляция. Плюс ожидаемая блокада Приднестровья - а вы на что рассчитывали? Плюс ожидаемые действия Запада на нефтегазовом направлении. Победные фанфары отзвучат, а проблемы останутся.
Сорвать выборы нового президента Украины не удается. Хотя попытки, несомненно, продолжатся. Республиканские элиты (пока?) демонстрируют способность к компромиссу и формируют вменяемые предвыборные союзы. При этом кандидатам с Востока априори будет тяжелей: Янукович грациозно изъял миллионы разочарованных избирателей из электората Партии Регионов. Путин не менее изящным ходом вычел еще 1.5 миллиона крымских голосов. Так что новый президент будет скорее киевским, нежели донецким. Москве так или иначе придется иметь с ним дело - в гораздо менее комфортных условиях, чем полгода назад, когда Кремль только заваривал кашу с обольщением Украины.
Несложно предвидеть дальнейший ход событий. Компенсируя провалы на украинском и международном фронте, Корпорация будет вынуждена сосредоточиться на завинчивании гаек во внутренней политике. Затыкать последние независимые СМИ, через которые просачивается объективная оценка действий руководства, бороться с интернетом, голосить о «пятой колонне» и жаловаться на империалистическое окружение. А какой еще реакции со стороны ближайших соседей (Прибалтика, Финляндия, Грузия, Молдавия…) вы изволили ожидать, с кондачка вводя войска на территорию независимого государства? Кто и что, кроме НАТО, может гарантировать безопасность и суверенитет этих стран, где тоже живут русские люди, которых Кремлю вдруг захочется защитить?
С переходом украинского кризиса в долговременную холодную фазу, когда решающее значение приобретает soft power, европейская система продолжит понемногу наращивать свои социальные и экономические преимущества, на которые Кремлю ответить нечем. Если, конечно, не считать ответом зеленых человечков без опознавательных знаков и взвизги Раши Тудеян, на которые уже давно не обращают внимания - как не обращали на болтовню ТАСС, который всегда был уполномочен заявить нечто экзотическое.
Западу спешить некуда. Он неплохо чувствует себя, понемногу поднимаясь из экономического кризиса на волне новых технологических решений. В том числе в области энергетики. А вот про путинскую трубопроводную империю такого не скажешь. Те, кто сравнивает действия Путина в Крыму с действиями Гитлера в Судетах и в Австрии, упускают из вида важное обстоятельство. Гитлер развернул экспансионистскую программу на фоне мощного экономического роста, связанного с выходом из глобальной депрессии 30-х годов и началом нового длинного кондратьевского цикла. Экономический ветер дул в паруса этого гада.
Путин в отчаянии схватился за Крым на фоне очевидной рецессии в нашем хозяйстве - надеясь прикрыть болезненную неудачу с Таможенным союзом. Если убрать бубны ТВ-шаманов, радоваться абсолютно нечему. Убедить себя, что 2 миллиона граждан Крыма это больше и лучше, чем оставшиеся на раздраженной Украине 43 миллиона - задача не для среднего ума. Боюсь, даже несравненный Д.Киселев не сможет с необходимым напором дуть (или что он там делает) против ветра очевидности.
Прогноз погоды ясен: мышеловка захлопнулась. Бесплатный телевизионный сыр закончится через полгода, если не раньше. Трубопроводной Корпорации остается только топырить пальцы через решетку вслед спокойно обгоняющим ее развитым странам. Корпорацию не жалко - ей самое место в зоопарке. Жалко тех, кого она сожрет или раздавит в своей клетке, прежде чем помрет от недокорма по хорошо известному образцу. Жалко Россию, которая опять заходится в бурных, продолжительных аплодисментах, переходящих в овацию.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: НАТО: Росія може почати вторгнення в Україну через 3-5 днів   Ср 2 Апр 2014 - 13:18

НАТО: Росія може почати вторгнення в Україну через 3-5 днів

генерал Філіп Брідлав
Головнокомандувач сил НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав каже, що Росія має всі необхідні сили на українському кордоні, які потрібні, якщо вона вирішить почати вторгнення в країну.
За його словами, Росія може досягти своєї мети через три-п’ять днів.

В інтерв’ю агенції Reuters і Wall Street Journal Брідлав назвав ситуацію на українсько-російському кордоні «надзвичайно тривожною».
За його словами, НАТО помітило ознаки руху невеликої частини російських військ напередодні ввечері, але не побачило ознак того, що вони повернулися до казарм.
За словами генерала, на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в Брюсселі його попросили скласти до 15 квітня пакет про підкріплення на суші, в повітря і в морі – для гарантій союзникам НАТО в східній Європі.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
СМИ



Сообщения : 2987
Репутация : 0
Дата регистрации : 2013-09-15

СообщениеТема: "Пакт Путіна-Обами"   Ср 2 Апр 2014 - 14:34

"Пакт Путіна-Обами"
Польська Rzeczpospolita пише про "пакт Путіна-Обами", за яким ніби закріплюється статус України, як країни під контролем Росії.
Видання пише, що з’являється дедалі більше сигналів, які вказують на те, що Захід таки віддасть Україну під вплив Росії. А в обмін на це погодиться на розміщення американських військ в Центральній Європі, пише видання.
Це означатиме, що Європа знову буде поділена залізною завісою, і знову Україна буде на її "неправильному" боці, пише газета. Польща веде активні переговори щодо розміщення на своїй території двох танкових бригад НАТО, також обговорюється прискорення розгортання американської протиракетної системи в Польщі, яку раніше планувалося закінчити до 2018 року.
Натомість, Україна не може розраховувати на таку поважну військову підтримку Заходу. А нещодавні заяви деяких європейських політиків про неможливість вступу України до НАТО – результат телефонної розмови Обами та Путіна, пише польське видання.
Російському туристу до Польщі зась!
Ситуація в Україні може негативно позначитися на туристичному бізнесі в Польщі, зазначає Gazeta Prawna. За словами видання, потік російських туристів, якій стабільно зростав останні декілька років, може скоротитися.
Росіяни розуміють, що після останніх подій відносини між двома країнами значно охолодилися, а отже і російським туристам вже не так раді.
Видання наводить приклад директора готелю в гірському курорті Закопане, який вивісив на балконі закладу польський та український прапори, та заявив, що поки 90% росіян підтримують дії свого президента на зразок військового захоплення Криму, їм тут будуть не раді, хоча це і важке рішення для бізнесу.
Також видання розмірковує і про інший бік медалі. Російська пропаганда представляє Польщу у дуже негативному світлі, а отже росіяни можуть боятися їхати сюди, аби дома не виглядати зрадником, а в Польщі не стати жертвою "помсти" за анексію Криму, каже видання.
Яка така Велика вісімка?
Китайське видання South China Morning Post вважає, що Росія не надто перейматиметься своїм виключенням з Великої вісімки. Через зміцнення впливу таких об’єднань, як Велика двадцятка та Форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, G8 стає анахронізмом та не вирішує усього спектру проблем, вважає видання.
З іншого боку, додає газета, включення Росії до Великої вісімки в 1998 році не було природнім, беручи до уваги, що усі інші члени групи були демократіями з розвиненими економіками. Тоді існувала надія, що приєднання до престижного міжнародного клубу лібералізує економіку Росії та покращить ситуацію з демократією, зазначає видання. Але цього не сталося, Володимир Путін ставав дедалі більш автократичним, і анексія Криму стала останньою краплею.
Але Росія є занадто значущою країною, щоб повністю нехтувати діалогом з нею. І тут може допомогти Велика двадцятка. Її вплив постійно зростає, та й вона показала себе як більш відповідальне об'єднання, вважає видання.
Твереза російська армія
Епоха занепаду російської армії скінчилася, вважає International New York Times. В минулому залишилися часи, коли російська армія складалася з недисциплінованих, п’яних, тактично безпорадних та фізично кволих солдат.
Під час анексії Криму світ побачив результати модернізації російського війська за останніх п’ять років. Російські солдати в Криму були тверезими, наголошує видання, виглядали фізично підготовленими та демонстрували новісіньку уніформу та озброєння.
Також видання відзначає якісне тактичне спорядження бійців: від спеціальних окулярів - до портативних рацій. За словами видання, ця армія разюче відрізняється від тієї, що воювала в Грузії в 2008 році та на північному Кавказі.
"В результаті військових реформ, Росія має абсолютну військову перевагу перед будь-якою країною колишнього Радянського Союзу", - припускає військовий аналітик Олександр Гольц.
Вернуться к началу Перейти вниз
Посмотреть профиль
 

3-я мировая? = 3-я світова?

Предыдущая тема Следующая тема Вернуться к началу 
Страница 1 из 28На страницу : 1, 2, 3 ... 14 ... 28  Следующий

Права доступа к этому форуму:Вы можете отвечать на сообщения
Алупка, Крым - це Україна. Независимый городской форум. :: Алупка - наш город. Нам им и управлять :: Война. Россия против Украины = Війна. Росія проти України-
Ответить на тему